Ковалишин Олена

Олена Ковалишин проживала в с-щі Скала-Подільська на Тернопільщині. Жінка сама виховувала сина Мирона. Чоловік Михайло ще під час її вагітності поїхав на заробітки в Канаду, звідки не повернувся. Контакти обірвалися назавжди.

8 липня 1941 р. місцевість була окупована угорцями. Їхній військовий контроль тривав близько місяця, потім до селища прибув штаб німецької цивільної адміністрації, що розмістився в колишньому маєтку графа Голуховського.

На початку 1943 р. в дім Олени Ковалишин постукав чоловік на ім’я Шломо Едельштейн. Попросив харчів для себе, сина Мунека та підлітка на ім’я Леонід (прізвище невідоме). Співчуваючи, Олена погодилася забезпечувати Едельштейнів продуктами, нічого не вимагаючи взамін.

Утікачі розповіли про свої попередні поневіряння й факти порятунку. 26 вересня 1942 р. в с-щі Скала-Подільська нацисти провели «акцію». На світанку місто було оточене 150 жандармами з «шупо» (Schutzpolizei), «кріпо» (Kriminalpolizei) та українськими поліцаями на чолі з Келнером. Керували «акцією» німецькі офіцери служби безпеки. Селище ретельно й методично прочісували. Двері розбивали сокирами або жердинами. Кожен будинок обшукували від горища до льоху, залучаючи тренованих мисливських собак. Виявили численні добре замасковані бункери. Членам місцевого юденрату наказали фіксувати реквізицію меблів та іншого майна з квартир. У підсумку майже 700 євреїв було схоплено або розстріляно. Мертвих скинули в братські могили, а вцілілих вивезли до Борщівського гетто.

Шломо Едельштейн разом із сином Мунеком вижив у «акції», але Фейга, його дружина, загинула під час облави. У гетто в м. Борщів на Тернопільщині євреї зустріли знайомого із с-ща Скала-Подільська Миколу Гетьмана. Українець таємно вивіз своїх колишніх сусідів назад додому, бо в селищі все ще жило кілька сімей євреїв-спеціалістів, яких поки що не торкнулися нацистські екстермінаційні заходи.

По приїзді Едельштейни приєдналися до групи євреїв, які ховалися в лісовій землянці, однак узимку 1942–1943 рр. сховок довелося покинути, бо з’явилися небезпідставні підозри, що їх знайдуть.

Шломо та Мунек Едельштейни з підлітком Леонідом перебралися в напівзруйнований будинок. У пошуках їжі натрапили на обійстя Ковалишиних. Олена, попри свої невеликі статки й можливості, 15 місяців крім себе й сина Мирона утримувала ще трьох людей.

«У той час як більшість наших знайомих відмовились нам допомогти, Олена Ковалишин ніколи не відмовляла. Кожного разу, коли ми вночі підкрадалися до її будинку в пошуках їжі, вона завжди давала нам хліб, кашу та фрукти. Коли мій батько став слабким і не міг ходити, Олена доглядала за ним у себе вдома, допоки він не одужав». Зі спогадів Майкла Едельштейна. 1998 р.

Жінка дотримувала всіх заходів конспірації, розуміючи, що випадкове слово чи нетиповий учинок може викликати підозру, обернутися розправою і над євреями, і над її сім’єю.

Обережним був і Мирон. Одного разу дивну поведінку хлопця помітили. Двері до підвалу будинку, де ховались Едельштейни та Леонід, виходили в бік сусідського подвір’я. Тож сусід і поцікавився: «Мироську, чого ти так часто бігаєш у підвал?». Довелося терміново змінити добовий розпорядок. Відтоді їжу, чистий одяг тощо Мирон заносив тільки вночі.

24 березня 1944 р. під час Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції (4 березня – 17 квітня 1944 р.) частини та з’єднання 1-го Українського фронту вперше вигнали гітлерівців із с-ща Скала-Подільська. Потім Шломо та Мунек Едельштейни, а також хлопчик Леонід покинули селище разом із підрозділами Червоної армії, що відходили під час контрнаступу Вермахту.

У 1945 р. Едельштейни як колишні громадяни Польщі виїхали на Захід. Кілька років вони перебували таборах для переміщених осіб у Німеччині, а в 1950 р. перебралися до США. Олена й Мирон Ковалишини більше ніколи не бачили своїх підопічних.

У 1988 р. Олена Ковалишин померла, а через 10 років контакти родин рятівників та врятованих поновилися. Майкл Едельштейн (у США Мунек змінив ім’я на Майкл) розшукав родину своїх рятівників і приїхав до с-ща Скала-Подільська із власною сім’єю. На могилі Олени Ковалишин він урочисто пообіцяв Миронові зробити все можливе для офіційного визнання української родини Ковалишиних Праведниками народів світу.

«Я спробую компенсувати те добро, що ви зробили нам. Я обіцяю, що ви будете вшановані в Єрусалимі за ваші заслуги». Цитата Майкла Едельштейна з фільму «Нічого не змінилося» («Nothing’s Changed»). 1999 р.

2 серпня 2004 р. Олена Ковалишин визнана Праведником народів світу (посмертно). Її ім’я викарбувано на Стіні пошани Алеї Праведників Яд Вашем. Мирон Ковалишин вважається Рятівником.